31.08.2013

Як зробити пайовиків найвідданішими орендодавцями

Правильно вибудувана система взаємовідносин агробізнесу з громадою, увага до соціальних проблем села, напрацювання варіантів працевлаштування місцевого населення допоможуть попередити конфлікти за землю й отримати надійних працівників. Про це розповів Микола Орлов, викладач Agro MBA kmbs та партнер юридичної фірми «ОМП», на події в Києво-Могилянській бізнес-школі. 

 Наслідки минулого

Протягом останніх 100 років у нас відбувалося декілька хвиль приватизації та націоналізації землі. Це призвело до появи однієї з найбільших проблем агросектору: основний засіб виробництва — земля — не належить тим, хто її обробляє. Агрофірми, фермерські господарства чи агрохолдинги можуть лише орендувати земельні ділянки. Відповідно, постійно з’являється безліч конфліктів між виробниками та землевласниками, місцевими громадами. На це мало хто звертає увагу, однак ситуація загострюється. Для вирішення цього питання потрібні зміни у законодавстві. Проте проблема ринку землі в Україні є однією з найбільш заполітизованих. Усі дивляться на можливість його відкриття як на останню «велику приватизацію» в країні.

Проблем додає й те, як люди ставляться до майна. Як у нас працював колгосп? Щовечора селяни на возах потроху розвозили колгоспне майно по власних домівках. На це, із різних причин, не звертали уваги. Таке життя сформувало певне ставлення та звичку. До того ж своє майно кожен готовий був захищати до останнього — найстрашніші спори завжди були за межу. Виходить, уже тоді своє майно було своїм, а колективне — нічиїм.

Наразі ми маємо найгіршу ситуацію в земельних відносинах й оподаткуванні за останні 10 років; розгул рейдерства та зловживання з боку державних органів; поглиблення кризи з кредитуванням і кадровим забезпеченням. Не навчившись за 20 років бути ефективним господарем, держава сама хоче стати великим агровиробником. Однак на скільки об’єктивним регулятором земельного сектору може бути держава, якщо вона одночасно є його гравцем?
В агробізнесі сьогодні є чотири сфери напруження: агробізнес — люди, агробізнес — земля, агробізнес — держава, агробізнес — агробізнес. Кожен із напрямів має декілька основних взаємозалежних проблем і гострих питань, що потребують вирішення. Та, напевно, найцікавішими є взаємовідносини агробізнесу та місцевого населення.

Співіснування із землевласниками

Є чимало приводів для конфліктів між власниками землі й агровиробниками. Наприклад, через недотримання сівозміни або недоцільне використання землі, на думку пайовиків. Адже штрафи за порушення Закону про регулювання сівозмін і землекористування зовсім невеликі: коливаються від 18 до 90 грн за гектар. А максимальний штраф становить 8500 грн. Тому на правила землекористування мало хто зважає. З іншого боку, землевласники все частіше починають звертати увагу на те, як саме використовується їхня земля. Люди почали цінувати землю, бо всі навколо кажуть, що земля — це дуже дорого й цікаво. А коли 10 років про це говорять, люди починають у це вірити. І тоді думають: якщо це товар, то має бути в хорошому стані. Коли ж на землі п’ятий рік поспіль сіють соняшник, пайовик починає переживати за стан цього товару. Такі тенденції призводять до загострення конфліктів між місцевою громадою й агробізнесом.
Ще один тренд, що сприяє подібним конфліктам, був спровокований фінансовою кризою. Адже сьогодні все більше молоді повертається додому в села з чітким усвідомленням, що можна заробляти більше, працюючи на власній землі. Відповідно, такі одноосібники починають забирати землю в агробізнесу назад для особистого користування. До того ж забирають вони не лише свою землю, а й наділи цілої родини.

Перша реакція агробізнесу — перешкоджати людям, які забирають свої паї з оренди. Проте за законом вдіяти вони нічого не можуть, бо воювати з місцевим населенням — це шлях у нікуди. Набагато ефективніше розробити політику співіснування з такими одноосібниками та стратегію партнерства з громадою в цілому. Наприклад, агрофірма може пропонувати мінятися ділянками, щоб сформувати цілісні масиви для зручності користування. Також це можуть бути домовленості щодо посівів певних культур, використання хімічних добрив і засобів захисту рослин. У деяких випадках таке мирне співіснування може передбачати навіть мікрокредитування.

Місцева громада як партнер

Сьогодні відбувається консолідація великих агрохолдингів, які наймають усе менше людей. Це призводить до різкого скорочення робочих місць з усіма соціальними наслідками. Одноосібники нині взагалі не отримують жодних дотацій від держави.
Тривалий час агробізнес себе заспокоював, що соціальні проблеми села — це питання держави. Насправді держава у цій сфері нічого не робить, і якщо агробізнес не почне діяти, будемо спостерігати тривалі війни з людьми та конкурентами. Зубожіння населення та безробіття в селі призводить також до ще більших крадіжок. Тому варто напрацювати варіанти працевлаштування місцевого населення. Це буде корисним для обох сторін, адже персонал ферм — найвідданіші орендодавці. Вони отримують стабільний дохід і в будь-якому разі здаватимуть землю саме власникам ферми, а не конкурентам. Сьогодні є приклади таких господарства, від яких ніхто не від’єднується, а, навпаки, приєднуються. Коли я запитую одного з агробізнесменів, чому від нього люди йдуть до конкурентів, він мені відповідає: «Бо ті їх заманюють — пропонують кращі умови». Так, адже вони вибудовують системну партнерську роботу з місцевими громадами. І це працює.

Правове поле

В Україні майже немає цілісних масивів землі в руках одного землекористувача. Найкращий результат орендованих земель у межах одного району — 70–90%. Частіше за все, поле юридично виглядає як «ковдра з клаптиків». І ще одна велика проблема агробізнесу полягає в тому, що сьогодні більшість із цих квадратиків-ділянок намальовано неправильно. У результаті ви орендуєте ділянку землі, а її координати, як виявляється, на карті розміщені за два кілометри. І тут виникають проблеми…
Більшість земельних питань може вирішити лише вільний ринок землі. Як тільки земля стане товаром, почнеться масове скуповування земель, що приведе до їх консолідації в межах певних полів. Буде набагато легше оформлювати відносини оренди та власності на конкретні укрупнені ділянки. Ті, хто обробляє землю, нарешті зможуть стати її власниками. І агробізнесу варто завчасно підготуватись і розробити для себе на цей випадок

Газета "АгроМаркет", серпень, 2013 року

Орлов Микола

Назад
Адреса:
01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9
Тел:     +38 044 391 30 01
Факс:  +38 044 391 30 02
E-mail:  office@omp.com.ua