12.12.2018

НОВИЙ КОДЕКС, НОВІ ОБМЕЖЕННЯ, або як особі, яка не брала участі у справі та про права та обов’язки якої суд апеляційної інстанції прийняв рішення, оскаржити це рішення

Цивільний процесуальний кодекс в діючий редакції, а саме частини 4 статті 389 встановлює, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за ЇЇ апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи.

Аналогічні зміни буди внесені і в Господарський процесуальний кодекс України, в якому у частині 4 статті 287 встановлено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за ЇЇ апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Тобто, особа, що не брала участі у справі не має права подати касаційну скаргу на рішення апеляційного суду у разі, якщо цією особою не було попередньо оскаржено рішення місцевого суду.

На перший погляд, зазначена норма закону досить логічна, але є випадки коли зазначена норма закону стає такою, що не відповідає принципу верховенства права, позбавляє особу гарантії, встановленої ч. 2 ст. 129 Конституції України, а саме забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення та порушує права, гарантовані ст. 55 Конституції України.

Нижче ми приведемо приклад порушення принципу верховенства права, встановленого ст. 8 Конституції України та гарантій та прав встановлених статтями 129 та 55 Конституції України при застосуванні судом касаційної інстанції ч. 4 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, рішенням Касаційного Господарського Суду Верховного Суду у справі № 21/89Б/11 від 08.05.2018 року було відмовлено новому власнику майна, про права якого суд апеляційної інстанції прийняв рішення у відкритті касаційного провадження саме у зв’язку із порушенням касатором, ч. 4 ст. 287 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 р. у справі № 21/89б/11 місцевий суд відмовив у задоволені заяви керуючого санацією про визнання недійними договорів, зокрема, місцевим судом було відмовлено у задоволенні вимог керуючого санацією щодо:

  • визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.04.2011 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор", щодо будівлі комбікормового заводу.
  • визнання за Приватним акціонерним товариством "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" право власності на будівлі комбікормового заводу.
  • зобов'язання Публічного акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" повернути Приватному акціонерному товариству "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" будівлі комбікормового заводу.

Після постановлення зазначеної ухвали ТОВ «Племінний завод «Біловодський» набуло у власність спірне майно.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. у справі № 21/89б/11, заява керуючого санацією була задоволена в повному обсязі. Зокрема, суд апеляційної інстанції своєю постановою вирішив:

  • Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор", щодо будівлі комбікормового заводу.
  • Визнати за Приватним акціонерним товариством "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" право власності на будівлі комбікормового заводу.
  • Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" повернути Приватному акціонерному товариству "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" будівлі комбікормового заводу.

ТОВ «Племінний завод «Біловодський» звернулось до Касаційного господарського суду Верховного суду з касаційною скаргою на зазначене вище рішення апеляційного суду.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 08.05.2018 р. у справі № 21/89б/2011, посилаючись на ч. 4 ст. 287 ГПК України, відмовив ТОВ «Племінний завод «Біловодський» у прийнятті касаційної скарги з підстав того, що скаржник, на момент звернення до касаційного суду, не набув процесуальної дієздатності, у зв’язку з тим, що перед тим, як звертатися до суду касаційної інстанції, касатор, повинен був оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Проте, суд касаційної інстанції, нажаль, не взяв до уваги, що рішення суду першої інстанції не зачіпає прав та обов’язків ТОВ «Племінний завод «Біловодський», оскільки було прийнято до набуття Товариством права власності на нерухоме майно, та взагалі, рішення, яке пропонує оскаржити касаційний суд відповідає інтересам Товариства, оскільки ним було відмовлено у задоволені заяви керуючого санацією.

Підходячи до висновку можна стверджувати, що ч. 4 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України не відповідає:

  • частині 1 статті 8 Конституції України, яка встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
  • частині 2 статті 55 Конституції України, яка встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
  • частині 5 статті 55 Конституції України, яка встановлює, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
  • частині 1 статті 129 Конституції України, яка встановлює основні засади судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Закон не забороняє подачу касаційної скарги, але законом, а саме ч. 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлені такі обмеження, які, у разі настання випадку, про який йдеться у цій скарзі, позбавляють особу права на ефективний судовий захист своєї власності та оскарження судового рішення взагалі. 

Біцюк Валерій

Назад
Адреса:
01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9
Тел:     +38 044 391 30 01
Факс:  +38 044 391 30 02
E-mail:  office@omp.com.ua