01.10.2011

Нове у процедурі всиновлення. А чи всі зміни на краще?//Інформаційний портал «ЧАДО», Жовтень 2011

Цього року в Україні сталися важливі зміни у процедурі національного та міжнародного усиновлення. Про основні з них - в огляді нижче.

По-перше, Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про усиновлення дітей. Конвенцію було ратифіковано із застереженнями, відповідно до яких в Україні не дозволяється всиновлювати дитину двом особам одної статі, які перебувають у зареєстрованому партнерстві. Таке застереження, в принципі, є правильним, адже для нашого високоморального і, здебільше, залученого до церкви суспільства, усиновлення «содомітами» (хоч багато-хто не вважає це за гріх) створювало б масу непотрібних проблем та питань. І погодьтесь, рости у родині де два папи або дві мами, ну якось не по-нашому.

По-друге, в Сімейному Кодексі розширено перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами. До них належать особи, які за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду; особи без громадянства; особи, які перебувають у шлюбі з особою, яка не може бути усиновлювачем. Логічно і вірно. Як можна всиновлювати дитину, якщо тобі необхідний сторонній догляд? Це додаткові нерви саме для особи, яка реалізує цей догляд, а не для особи, яка формально буде записана одним з батьків дитини.

Щодо іноземних всиновлень, зміни були наступні - дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, і досягла п´яти років.

Усиновлення може бути здійснено до закінчення зазначеного строку, а також до досягнення дитиною п´яти років, якщо усиновлювач є родичем дитини; дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку хвороб, затвердженого Міністерством охорони здоров´я України; здійснюється усиновлення усіх рідних братів і сестер в одну сім´ю, якщо один з них досяг п´яти років і перебуває на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, не менш як один рік; іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.
У пояснювальній записці до закону вказується, що «зміни дозволять забезпечити реалізацію права дитини на усиновлення, створити сприятливі умови для усиновлення дітей, покинутих в пологовому будинку, унеможливити усиновлення дітей особами, які не можуть забезпечити дитині належний догляд і виховання».
Пояснення добре, але підкреслюються тільки позитивні моменти і тільки стосовно першої частини змін, друга частина – залишається незрозумілою. На мою думку, прийняті зміни значно знизять шанси хворої дитини або не зовсім здорової дитини (хвороба якої не внесена до вказаного списку), бути усиновленою іноземцями до 5 років та, можливо, до моменту, коли її можна ще вилікувати, адже багато хвороб мають лікуватися саме у дитячому віці. До того ж, у ранньому віці дитина легше сприймає та навчається новій мові, а також швидше звикає до нової культури. Нажаль, дитячі заклади не дають повноцінного розвитку дитині, і чим раніше буде розпочате індивідуальне виховання, тим більше шансів у дитини стати повноцінним членом суспільства. Як показує практика, якщо дитина є доступною для міжнародного всиновлення (тобто після 1 року очікування національно усиновлення), таку дитину всиновляють іноземці, чи не всиновляють взагалі. Таким чином, ця зміна прирікає дітей очікувати «щастя» в своїй країні, або на чужині, але тільки з 5-річного віку. І хто знає, яке здоров’я та який характер у неї складеться до того моменту.

Ще одне нововведення, яке є предметом активного обговорення у відповідних колах, це відміна ВР максимальної різниці в 45 років між усиновлювачем та усиновленою дитиною. Як каже Людмила Волинець, представник уповноваженого президента з прав дитини (пана Ю. Павленка), з чиєю позицією я цілком згоден, таке нововведення дещо порушує права дитини. Обговорення, що мали місце в суспільстві з цього приводу, дуже показові і демонструють те, наскільки стійкий у свідомості дорослих українців пріоритет їх інтересів над інтересами дитини.
Так, у нас є рішення Конституційного суду, де йдеться про те, що у дитини є право бути усиновленою, а дорослий може бути усиновлювачем. Але при цьому нікого не хвилює, а чи хоче дворічна дитина виховуватися у людини, якій сьогодні 55 і який на три покоління її старше. І чи зможе ця людина завтра, коли нинішньому малюкові виповниться 18 років, а йому, відповідно, 71, забезпечити, наприклад, платну освіту протягом п'яти-шести років?

Пам’ятаю як у школі, багато хто з дітей з певною жорсткістю ставились до пристарілих батьків однокласників. І я не кажу, що це правильно. Ні, але що є то є. І цей, здавалось би нікчемний епізод, може вплинути на несформовану психіку дитини, адже вплив оточення в такому віці величезний. Я вже не кажу про те, що такі батьки заздалегідь позбавляють своїх дітей багатьох моментів, які є можливими для молодших при нормальному перебігу життя (няньчитися з онуками у тому числі). Добре, що хоч мінімальну різницю у 15 років залишили. А то б таке почалося.

Переглянути на сайті...



Назад
Адреса:
01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9
Тел:     +38 044 391 30 01
Факс:  +38 044 391 30 02
E-mail:  office@omp.com.ua