08.12.2016

МЕДИЧНІ ПРЕДСТАВНИКИ: ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ

На медичних представників фармацевтичних компаній покладається істотний обсяг фактичної роботи з промоції лікарських засобів. Від ефективної роботи саме медичних представників напряму залежать перспективи розвитку фармацевтичних компаній. У цій статті ми пропонуємо Вам розглянути деякі з тих важливих юридичних питань, що постають на практиці під час планування та організації роботи медичних представників.  
 
1.     Особливості складання посадових інструкцій: на що варто звернути увагу?
 
1.1.  Коректність найменування посади
Звертаємо Вашу увагу, що на сьогодні таке найменування посади, як «медичний представник», не передбачено чинним Класифікатором професій ДК 003:2010 (далі – Класифікатор професій). У зв’язку з цим, перш за все, рекомендуємо визначитися з прийнятним найменуванням посади працівника з переліку, закріпленого Класифікатором професій.
 
Так, в залежності від фактичного кола обов’язків медпредставника, оптимальним варіантом може бути «фахівець з маркетингу» (код у Класифікаторі професій – 3439), «фахівець з методів розширення ринку збуту (маркетолог)» (код у Класифікаторі професій – 2419.2), «менеджер (управитель) з реклами» (код у Класифікаторі професій – 1476.1), «рекламіст» (код у Класифікаторі професій – 2419.2) тощо. При цьому важливо переконатися, шо аналогічне найменування посади зазначено у всіх відповідних документах, як-то трудовий договір, посадова інструкція, наказ про прийняття на роботу, трудова книжка тощо.
 
1.2.  Максимально повний перелік посадових обов’язків, з урахуванням законодавчих обмежень
Посадова інструкція є базовим документом, що закріплює функціонал працівника. Зважаючи на той факт, що, за загальним правилом, роботодавець не має права доручати працівнику роботу, не передбачену трудовим договором/посадовою інструкцією, зміна роботодавцем обов’язків працівника в односторонньому порядку без згоди працівника не є правомірною. У зв’язку з цим, рекомендуємо переконатися, що перелік обов’язків, вказаних у посадовій інструкції працівника, є максимально повним.
 
Зокрема, окрім таких загальних стандартних обов’язків, як дослідження та оцінка потреб фармацевтичного ринку, проведення заходів щодо активізації попиту та стимулювання збуту продукції тощо, доцільно також деталізувати обов’язок щодо планування та надання працівником у конкретні терміни звітів стосовно своєї діяльності, стосовно витрат палива, службових відряджень, обов’язкової участі у тренінгових програмах та ін.
 
Проте акцентуємо Вашу увагу на тому, що перелік функціоналу працівника, який може передбачатися у його посадовій інструкції, істотно обмежений вимогами чинного законодавства. Порушення, що, напевно, трапляються найчастіше, стосуються законодавства України у сфері регулювання обігу лікарських засобів (наприклад, зазначення права працівника здійснювати семплінг лікарських засобів), реклами (наприклад, рекламування рецептурних лікарських засобів) та податкового законодавства.
 
Остання категорія порушень базується, у першу чергу, на здійсненні медичними представниками видів діяльності, які заборонені для реалізації некомерційним представництвом фармацевтичної компанії (наприклад, узгодження бонусів з аптечними мережами).
 
Якщо ж фармацевтичний виробник представлений як компанія, тоді для визначення правомірності включення тих чи інших обов’язків до посадової інструкції ми рекомендуємо першочергово ознайомитися із сервісним договором між материнською компанією та українською компанією. У цьому випадку обов’язки медичного представника повинні корелюватися з положеннями такого сервісного договору.
 
1.3.   Коректна деталізація відповідальності працівника
Особливу увагу у цьому розділі доречно приділити таким питанням: 
  • відповідальність за недотримання лімітів погоджених бюджетів, необхідних для виконання працівником службових обов’язків, а також для обслуговування наданих йому технічних засобів;
  • відповідальність за незбереження та нецільове використання наданих технічних засобів компанії;
  • відповідальність за недотримання етичних вимог та порушення законодавчих обмежень щодо промоції лікарських засобів;
  • відповідальність за недостовірність інформації, що надана роботодавцю, органам державної влади, третім особам, з якими контактує працівник під час виконання своїх трудових обов’язків, тощо;
  • деталізація випадків, які вважаються порушенням трудової дисципліни (як-то відсутність на роботі протягом більше ніж 30 хвилин, зміна маршруту або відсутність своєчасних звітів без погодження з безпосереднім керівником) та/або посилання на внутрішні політики та положення компанії, які встановлюють відповідні вимоги. 
1.4.   Кваліфікаційні та інші вимоги до посади.
Правильне викладення відповідних розділів посадової інструкції може слугувати вагомим аргументом для роботодавця у низці ситуацій у майбутньому. Це, наприклад, має значення у випадках, коли роботодавець зобов’язаний запропонувати працівнику, що звільняється у зв’язку зі скороченням штату, іншу посаду, яка відповідає його кваліфікації та вмінням, або у випадку, коли встановлюється невідповідність працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
 
2. Право роботодавця позбавити медичного представника права користування службовим автомобілем, комп’ютерною технікою тощо
На практиці дуже часто виникають обставини, що змушують роботодавця вдаватися до таких жорстких заходів, як (тимчасове) позбавлення працівника доступу до службового автомобіля, робочого ноутбука, планшета, мобільного телефона, інших технічних засобів, виданих при прийомі на роботу. Головним питанням є правомірність ініціювання роботодавцем таких рішень, а також дії, які необхідно попередньо вчинити для мінімізації успішного оскарження працівником вказаних дій у судовому порядку.
 
Як свідчить остання судова практика, при розгляді подібних питань суди, перш за все, аналізують, чи не визнаються вказані додаткові блага істотними умовами праці медичного представника.  За підсумками аналізу позиції судів щодо цього питання, ми можемо зробити такі висновки. Для того, щоб максимально зменшити ризик визнання позбавлення працівника вказаних додаткових благ зміною істотних умов його праці, варто здійснити такі дії:
  • переконатися, що відповідні технічні засоби не визначені як істотна умова праці у жодних документах, у т.ч. трудовому договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, внутрішніх політиках компанії, офіційній письмовій пропозиції роботи тощо;
  • розробити на підприємстві якісну транспортну політику, політику з надання пільг працівникам тощо;
  • передбачити у вказаних внутрішніх документах деталізований перелік підстав для вилучення автомобіля та позбавлення інших благ (наприклад, використання автомобіля у неробочий час з метою, яка не пов’язана з виконанням працівником своєї трудової функції тощо), а також зафіксувати право роботодавця змінювати набір пільг або призупиняти надання пільг на свій розсуд.
3.    Право медичних представників здійснювати візити до спеціалістів охорони здоров’я
Право медичних представників відвідувати лікарів та фармацевтів у їхній робочий час з метою промоції продукції компанії довгий час було предметом активної дискусії.
 
Врешті-решт, наприкінці 2013 року до Верховної Ради України було подано Проект Закону про внесення змін до статті 78-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» щодо професійних обмежень лікарів від 06.12.2013 року, № 374 (далі – Законопроект № 3742).
 
Вказаним Законопроектом № 3742 було запропоновано заборонити медичним і фармацевтичним працівникам здійснювати прийом у робочий час представників суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів і виробів медичного призначення. Проте за підсумками розгляду Законопроекту № 3742, що тривав майже цілий рік, 27.11.2014 року його все ж було відкликано.
 
Чинне законодавство України, а також норми правила етичної промоції лікарських засобів не містять норм, які забороняли би здійснювати відповідні візити до лікарів та фармацевтів. Аналогічно рекламування лікарських препаратів особам, уповноваженим призначати лікарські препарати, а також відвідування медичними торговими представниками таких осіб прямо дозволяється статтею 86 Директиви 2001/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 6 листопада 2001 року.
 
Відповідно на сьогодні медичні представники зберігають за собою право здійснювати візити до спеціалістів, що досі залишається важливою та ефективною частиною промоції продукції фармкомпанії.
 
Наталія Мозговаюрист фармацевтичної практики 
Тел. 044 3913001 n.mozgovaya@omp.ua

Мозгова Наталія

Назад
Адреса:
01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9
Тел:     +38 044 391 30 01
Факс:  +38 044 391 30 02
E-mail:  office@omp.com.ua