01.03.2013

Добросовісність чи недобросовісність, ось у чому питання.

Конституція України дає нам гарантію того, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Проте, на практиці, виникає чимало ситуацій коли особа проти своєї волі втрачає таке право. Чи то відбувається через недбалість, чи то через протиправні дії третіх осіб, виявляється неважливим, адже право власності втрачене, а це може означати і втрату значних матеріальних цінностей. Оскільки нерухомість є цінним активом, тому підлягає особливому захисту від неправомірних посягань любителів заволодіти чужим.

            Законодавством передбачений один із видів захисту, такий як витребування свого майна з чужого незаконного володіння. На перший погляд все здається просто, звернулися в суд з позовом до особи, яка проти вашої волі заволоділа майном, та відсудити своє майно. Складнішою стає ситуація коли особа, яка не правомірно заволоділа чужим майном, зуміє відчужити таке майно за договором купівлі-продажу, створивши там самим ланцюжок права власності. В будь-якому випадку, найбільших втрат може зазнати саме останній правонабувач, який сплатив кошти за таким договором. Такий покупець вважає себе повноправним володільцем та щасливий від нового придбання. Але, як грім серед ясного неба, з’являється особа, яка в судовому порядку заявляє право на таке майно та вимагає його повернення. .

            При вирішенні судами подібних справ, судді по різному дивляться на такі питання. Оскільки судів на території України багато, і кожен суддя приймає  рішення керуючись власними переконаннями, то відповідно і виникають різні за своїм змістом судові рішення, одні захищають добросовісного набувача, а інші навпаки, позбавляють його права власності без можливості повернути витрачені кошти.

            Але для того, щоб уникнути неоднакового застосування судами норм закону, на вищі судові інстанції покладається функція узагальнення судової практики. В цивільних спорах таким органом є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ (далі – ВССУ) на якого покладається обов’язок надавати судам нижчого рівня:

·         методичну допомогу, з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики;

·         рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Здебільшого, така методична допомога надається шляхом прийняття Постанов Пленуму ВССУ, яким зазвичай передує узагальнення судової практики. За результатами узагальнення судової практики, судам нижчої інстанції надсилається інформаційний лист, який містить витяг з такого узагальнення.

28 січня 2013 року ВССУ підготував такий інформаційний лист № 24-150/0/4-13, для голів апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду  Автономної республіки Крим, «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».

У цій статті, ми більш детально зупинимося саме щодо питання розмежування добросовісного та недобросовісного набувача.

Так, відповідно до статті 388 Цивільного кодексу (далі – ЦК) набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Тобто, якщо набувач знав про те, що продавець не має законних підстав для того щоб продати таке майно, це буде підставою для того щоб визнати такого набувача недобросовісним. Добросовісність набувача презумується, тобто незаконний набувач буде вважатися добросовісним доки не буде доведено протилежне.

Досить часто, особа яка вважає себе повноправним власником майна, подає позов про визнання недійсним правочину за яким було відчужено її майно, але це не вірно та може бути підставою для відмови судом у розгляді справи. Така особа спочатку має подати позов, про витребування майна з чужого незаконного володіння та довести своє право власності.

Цікаво те, що статтею 16 ЦК не передбачено такого способу захисту, як визнання добросовісним набувачем, тому зазначена вимога не може бути задоволена. Тобто, допоки право власності не оскаржене третьою стороною, набувач буде вважатися добросовісним.

Крім того, у згаданому листі, ВССУ зазначає, що у разі задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд повинен вирішити питання, про відшкодування добросовісному набувачеві його втрат на придбання майна. Наприклад, такі втрати можуть бути стягнуті зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або яка є винною у недійсності правочину. Але може виникнути ситуація, коли спірне майно відчужувалося декілька разів і первісний відчужувач, який отримав кошти за незаконний правочин, уже давно помер або ліквідований, як юридична особа. В такому випадку, добросовісний набувач залишається біля розбитого корита, ні коштів ні майна.

Ще сумнішою стає ситуація, коли добросовісний набувач вклав чималі кошти в поліпшення придбаного майна і його не можливо відділити, в такому випадку він зазнає ще більших втрат. Але статтею 390 ЦК передбачено, що добросовісний набувач має право вимагати, від власника, відшкодування здійснених витрат, у сумі на яку збільшилась вартість речі. На відмінно від добросовісного набувача, недобросовісний такого права позбавлений, та не може залишити за собою здійснені ним поліпшення речі.

Проте, необхідно враховувати те, що законний власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи  за наявністю трьох умов:

·      набувач є добросовісним та не знав, що купує майно не у власника;

·      майно було придбане за гроші, тобто було купленим;

·      власник втратив володіння цим майном із власної волі, тобто майно було передане власником за договором (схову, найму) іншій особі, яка продала його добросовісному набувачеві.

            Виходячи з вищенаведеного, якщо майно перейшло за договором дарування або у спадок, то в такому випадку власник майна може його витребувати навіть у добросовісного набувача. Крім того, якщо ви передали квартиру в оренду, орендар незаконним чином спромігся її продати, а покупець не знав та не міг знати про те, що купує майно не у власника, в такому випадку ви не зможете витребувати таке майно у добросовісного набувача. Хіба що зможете спростувати одну із трьох умов, наприклад довести що набувач повинен був знати про те, що купує майно не у власника.

            При вирішені подібних спорів суду обов’язково необхідно встановити, чи був набувач добросовісним. Це може істотно вплинути на те, яку відповідальність понесе такий відповідач. У випадку, якщо суду буде доведено недобросовісність набувача, то він зобов’язаний повернути або відшкодувати власнику усі прибутки, які він отримав або мав отримати за весь час володіння річчю. Як ми розуміємо такі прибутки можуть складати немаленькі суми. Що стосується добросовісного набувача, то він повинен це зробити з моменту, коли він дізнався про неправомірність свого володіння, статтею 390 ЦК передбачено що таким моментом, крім того, визнається момент вручення повістки до суду за позовом власника про витребування майна.

            Проте необхідно враховувати те, що незалежно від того чи набувач добросовісний, чи ні, він має  право вимагати від законного власника компенсації зроблених ним витрат на майно з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або на передання доходів. Під необхідними витратами необхідно розуміти витрати, без яких стан речі істотно погіршився б, внаслідок чого вона не могла б використовуватися за прямим призначенням.

            Отже, при поверненні доходів законному власнику їх суму можна зменшити на суму здійснених витрат. Іноді може виникнути ситуація, коли витрати будуть перевищувати доходи. Наприклад, Ви придбали яхту (не в сезон), звичайно на її утримання необхідно буде витрачати значні кошти (плата за оренду приміщення де вона буде зберігатися) а прибутку ніякого не отримали та отримати не могли.

            Враховуючи вищенаведене, ми можемо сказати що у інформаційному листі фактично продубльовано норми ЦК, і лише в окремих випадках дається їх більш ширше тлумачення. В будь-якому випадку такі узагальнення не мають обов’язкової сили для суддів при прийнятті рішення, але на основі цих узагальнень буде прийнято Постанову Пленуму ВССУ, дотримуватися якої варто, адже це може слугувати підставою для скасування такого рішення у касаційній інстанції.

            Що стосується самих судових спорів, про витребування майна з чужого незаконного володіння, то варто бути досить обережними при укладенні договору купівлі-продажу речей, оскільки можна стати невільним заручником ситуації, наслідки якої можуть потягнути за собою як матеріальну так і моральну шкоду.

Кіпріянова Вікторія

Назад
Адреса:
01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9
Тел:     +38 044 391 30 01
Факс:  +38 044 391 30 02
E-mail:  office@omp.com.ua